Каталог статей

Головна » Статті » Основи архітектури
Єдність архітектурної композиції
Особливість архітектури як мистецтва полягає в створенні єдності архітектурної композиції з безлічі архітектурних форм.
Єдність архітектурного твору досягається рядом композиційних і художніх засобів. Найпростіший засіб створення єдності - надання об'єму споруди простої геометричної форми. В складному ансамблі споруди єдність досягається підпорядкуваням: головному об'єму (композиційному центру) підпорядковуються другорядні частини споруди. Композиційними засобами є також тектоніка (художньо виявлена конструктивна побудова споруди) та орієнтація (або направленість) частин архітектурної споруди в сторону композиційного центру.
Важливий засіб досягнення єдності і художньої виразності композиції в архітектурі - симетрія. Симетричними вважаються тотожні елементи форми відносно точки (центру), осі або площини симетрії. Застосовують в архітектурі і асиметрію. Засобом створення єдності в асиметричних композиціях є зорова рівновага частин по масі, фактурі, кольорі, тощо. Роль асиметрії в композиції архітектурних форм - у виявлені динаміки художнього образу споруди. В складних композиціях можуть поєднуватися симетрія та асиметрія.
Різні види симетрії застосовують в особливій області оздоблення архітектури - орнаментальному декорі. Орнамент - малюнок, заснований на симетричній композиції його елементів, що ритмічно повторюється і виражається лінією, кольором або рельєфом.
Історично склалися декілька типів орнаментів на основі двох джерел - природних форм і геометричних фігур. Основні типи орнаментів - сітчасті, прямолінійні (стрічкові) орнаментальні смуги, кругові (кільцеві) орнаментальні композиції, центричні (розетки), засновані на симетрій багатокутників, та ін. Приклади сітчастого геометричного орнаменту можна побачити в композиціях ряду металевих решіток і огороджень, плиткових покриттів підлог, в декоративному вирішенні стін з візерунковою цегляною кладкою.
Стрічковий орнамент використаний в різьбленнях карнизів античних храмів, в розписах стін древньоруських храмів. Розетки різних видів симетрії застосовані, наприклад, в заповненні кесонів стель, в квіткових рельєфних кахлях. Орнаментальні заповнення фільонок, пілястрів і панно частіше мали симетричні композиції, за виключенням стилів рококо і модерн, де зустрічались асиметричні.
Специфіка архітектурних орнаментальних композицій - у поєднанні орнаменту із змістом композиції споруди. На конструкціях і деталях, що несуть навантаження, характер орнаменту виявляє їх напруженість, на несучих і особливо на вінчаючих елементах - їх легкість. Особливості орнаменту інтер'єрів в його камерності, витонченості, більш детальному пропрацюванні.
Найважливіший композиційний засіб - пропорції: співвідношення архітектурних форм по висоті, ширині і довжині. Ці співвідношення відрізків, площ, і об'ємів виражаються цілими (1:2, 2:3 і т.д.) та ірраціональними числами. Приклад відношення цілих чисел - "єгипетський трикутник" - 3:4:5, застосований в пірамідах Древнього Єгипту, приклад ірраціональних відношень - "золоте січення" - ділення відрізка на дві нерівні частини так, щоб ціле відносилося до більшої частини, як більша до меншої. Наближений ряд чисел "золотого січення" (3:5, 5:8, 8:13, 13:21 і т.д.) названий рядом Фібоначчі в честь італійського математика ХІІ ст. Пропорції визначають співвимірність і гармонійність елементів архітектурних форм.
Один із засобів створення композиційної єдності - масштабність: співвідношення форми і її елементів по відношенню до людини, оточуючого середовища і інших архітектурних форм. Якщо поняття "масштаб" відноситься до абсолютних величин, то поняття "масштабність" визначає відносну відповідність форм архітектурного витвору, що сприймаються людиною, розмірам людини. Споруда може бути масштабною або немасштабною як по відношенню до розмірів людини, так і по відношенню до сусідніх споруд, до площі, на якій вона знаходиться, і т.д.
Важливий засіб приведення  елементів архітектурних форм до єдності - ритм (співвимірність, стрункість), з допомогою якого досягається необхідне співвідношення і виразність твору архітектури. Ритм створюється рівномірним повторенням форм та інтервалів (елементи орнаменту, колони в храмах, вікна в сучасних житлових будинках і т.п.). Частковим виявом ритмічної закономірності в архітектурі є модуль - величина, що приймається для вираження кратних співвідношень розмірів частин споруди з ціллю їх координації, надання споруді або її частинам співвимірності. В якості модуля приймають міри довжини або розмір одного з елементів споруди. В древньогрецьких храмах система модульних відношень полегшувала будівництво із кам'яних блоків, що завчасно заготовлялись.
В сучасній архітектурі досліджуються теоретичні і практичні проблеми співвідношень між антропометричними даними і середовищем, що створюється для людини. В запропонованій французьким архітектором Ле Корбузье системі "Модулор", що приводить пропорції людського тіла до "золотого січення", зроблена спроба пов'язати будівельні розміри з людиною, встановити співвимірність архітектури людині.
Основний модуль в країнах дії метричної системи мір рівний 100 мм. Цей розмір модуля є основою координації розмірів деталей в будівництві. Він слугує для уніфікації елементів і забезпечує їх взаємозамінність.
Іншими засобами художньої виразності в створенні єдності композиції є контрастні і нюансні відношення елементів форми, а також відношення рівності, або тотожності. Елементи архітектурної композиції можуть різко відрізнятися при зіставленні один з одним по розмірах, пропорціях, кольору, фактурі та іншим характеристикам і ти самим посилювати роль один одного з допомогою контрастного зіставлення.
Прикладом контрасту в архітектурі є кольорове протиставлення додаткових кольорів (червоний - зелений, синій - жовтий), взятих не суворо по спектру, а з гармонійним поєднанням проміжного додаткового, розбавленого ахроматичним кольором. Контрастною є кольорова тріада - гама, складена з кольорів, рівностоячих по довжині кольорової діаграми. Приклад кольорового нюансу (м'якого переходу) - монохроматична гама - поєднання  відтінків одного кольорового тону (наприклад, світло- і темно-оранжевий з коричневим) або ахроматична гама (наприклад, поєднання сірих кольорів).
До художніх засобів створення композиційної єдності витвору архітектури відноситься застосування монументального, декоративного і прикладного мистецтва в архітектурі, а зокрема скульптури і живопису, поєднання яких з архітектурою отримало назву синтезу мистецтв.
Синтез мистецтв в сучасній архітектурі, зокрема, не обмежується  застосуванням живопису і скульптури. Отримують широку поширення різьба по дереву, художньо оброблений метал (наприклад, чеканка), майоліка і мозаїка, гобелени в  інтер'єрі.
Єдність архітектурної композиції передбачає єдність стилю, який створюється сукупністю ознак, типових для мистецтва певного часу. Стилем в архітектурі і мистецтві прийнято називати систему засобів і прийомів художньої виразності, що просякнуті світовідчуттям пануючої ідеології суспільства. На стиль кожної епохи впливали різні фактори: ідеологічні та естетичні погляди, матеріали і техніка будівництва, рівень розвитку промисловості, побутові запити. художні форми.
Одна з принципових відмінностей сучасної архітектури від архітектури минулого - її індустріальність, масове промислове виробництво будівельних конструкцій і матеріалів. Вимога індустріальності нової архітектури органічно входить в поняття "сучасний стиль", в поняття "краса".
Відмічені композиційні засоби архітектурних споруджень можна розглядати як об'єктивні закономірності архітектури і людського сприйняття.